Nickelback

Історія групи "Nickelback" з невеликого канадського містечка Ханна (що на 215 кілометрів північніше Калгарі) почалася в 1995 році. Спочатку ансамбль представляв собою звичайний кавер-бенд, але з часом лідера команди Чеда Крогер таке становище перестало влаштовувати, і він вирішив записати власний матеріал. Запозичивши у вітчима 4000 баксів, Чед відправився до Ванкувера, де у його друга була студія.

Трохи пізніше до нього підтяглися брат Майк, завідував басухи, гітарист Райан Пік і ударник Райан Вайкдал. Не втрачаючи часу дарма, музиканти за 1996 рік записали міні-альбом "Hesher" і лонгплей "Curb", а також прокотилися з концертами по рідній Канаді. Вокаліст раніше займався рекламною діяльністю і вирішив застосувати отримані на цьому терені навички для розкрутки своєї групи. Зокрема, Чед попросив друзів частіше дзвонити на радіостанції і замовляти пісні у виконанні "Nickelback".

Це принесло певні плоди, але все ж справа просувалася не так швидко, як хотілося б. У 1998 році колектив розлучився зі своїми менеджерами, оскільки хлопці вирішили, що самі краще впораються з їхніми обов'язками. Майк зайнявся дистрибуцією, Чед відповідав за роботу з радіостанціями, а Райан Вайкдал взяв на себе організацію концертів.

Назбиравши 30000 доларів, музиканти приступили до запису альбому "The State", і в січні 2000-го диск з'явився на прилавках. Це був той період, коли канадцям набридло засилля іноземних виконавців, і радіостанції відчайдушно розшукували вітчизняні таланти. Сингл "Leader of Men" якраз і став тією знахідкою, яку довго чекали. Ця пісня, а також композиція "Breathe" потрапили в кращу десятку канадських мейнстрім-чартів. На підтримку свого альбому "Nickelback" відіграли пару сотень концертів, виступивши в компанії з такими командами як "Creed", "3 Doors Down", "Fuel" і т.д. Постгранжевий саунд групи прийшовся до смаку записуючим компаніям, і музиканти уклали контракт з американською "Roadrunner" і канадською "EMI". За допомогою цих фірм кількість проданих платівок "The State" перевалила за півмільйонну позначку.

Багато з пісень, що увійшли в наступний альбом ("Silver Side Up"), були написані ще до виходу попередньої роботи в Штатах і пройшли перевірку на концертах. Крогер вирішив використовувати більш відверті тексти в порівнянні з метафоричною лірикою перших релізів. Так, у пісні "Too Bad" розповідалося про батька Чеда і Майка, який залишив своїх дітей на виховання матері, а "Never Again" була присвячена розбитим сім'ям.

Сесії проходили в тій же ванкуверской студії "Green House", де записувався "The State". У ролі продюсера виступив Рік Парашара ("Pearl Jam", "Temple of the Dog"), а микшированием займався Ренді Стауб ("Metallica", "U-2"). Завдяки участі цих відомих особистостей і безперечного якості музичного матеріалу "Silver Side Up" потрапив в чарти у багатьох країнах, принісши "Nickelback" всесвітню популярність. Найбільшим попитом ж користувався сингл "How You Remind Me", з піснею, що повторив успіх "American Woman" ("Guess Who"), яка одночасно очолила американські і канадські чарти. Наступна робота, "The Long Road", вийшла більш пригладженою, що втім, не завадило їй влаштуватися на 7-му рядку "Billboard".

Турне на підтримку альбому пройшло дуже успішно, а загальний тираж диска перевищив п'ять мільйонів. У 2005 році команду покинув Вайкдал, а на його місці влаштувався барабанщик "3 Doors Down" Деніел Едер. З новим ударником, а також з іменитими гостями Біллі Гіббонс ("ZZ Top") і Даймбегом Даррелл ("Pantera") був записаний альбом "All The Right Reasons", підійнявся на саму верхівку "Billboard".

Читате також

Реклама