Onslaught

Групу "Onslaught" заснували в 1983 році два брістольскій панку, Найдж Рокетт (гітара) і Стів Грайс (ударні). Об'єднавши свої сили з Джейсом Поуп (вокал) і Полом Хіллом (бас), хлопці взялися за репетиції. У той час група орієнтувалася на творчість "Discharge", "The Exploited", "GBH" і нарізала нехитрий нігілістичний хардкор. Оригінальний склад записав всього одну демку, після чого вокалістом став Роджен Дейвіс, а бас-гітара перейшла до Пола "Дікі" Дейвісу.

Нова версія "Onslaught" була активніше в концертному плані і виступала в одній зв'язці з такими бандами як "The Exploited", "The Varukers" і "One Way System". Випустивши ще одну касету ("What Lies Ahead"), колектив вирушив у напрямку металізації саунду і почав загравати з трешем. У 1984-му біля мікрофона встав Пол "Мо" Махоні, а на місці Дікі виявився Джейс Сталлард. Після цього група уклала контракт з невеликим лейблом "Children of the Revolution" і в 1985-му дебютувала з альбомом "Power From Hell".

Несамовиті гітари і протодетовий рик Махоні привернули увагу металевої громадськості, і робота була з захватом прийнята зароджуються трешевий андеграундом. В кінці 1985-го фронтменом "Onslaught" став Сай Кілер, чий вокал більше підходив для стилю треш-метал. У результаті Мо переключився на бас, а Джейс зайняв позицію ритм-гітариста.

До весни наступного року музиканти підготували чергову порцію треків, записаних в лондонській студії "Matrix" з Дейвом Пайн. Альбом "The Force", складений з цих композицій, вийшов на лейблі "Under One Flag", підрозділі "Music For Nations". Робота припала до смаку не тільки в андеграунді, але і за його межами, і на хвилі успіху "Onslaught" отримали можливість виступати з такими колективами як "Girlschool", "Exciter" і "Anthrax". Командою з Брістоля зацікавилися і в континентальній Європі, і в 1986-м британські трешери відіграли потужний сет на фестивалі "Dynamo" в Ейндховені. Наприкінці року в силу особистих причин Мо довелося піти, а його місце зайняв Джим Хіндер. Навесні "Onslaught" провели великий європейський тур в компанії з "Motorhead", а влітку трапилася ще одна кадрова заміна. Джейсі, чия манера гри перестала влаштовувати інших, виставили за двері, а на його місце взяли Роба Тротмена.

Дебют нового гітариста відбувся на синглі "Let There Be Rock" з кавером "AC / DC". Залишок 1987-го команда провела в підготовці третього альбому, тому концертна діяльність носила спорадичний характер. У 1988-му колектив уклав угоду з фірмою "London Records", і лейбл виділив музикантам не тільки солідний бюджет, але і відомого продюсера Стефана Гелфаса ("Stryper", Meat Loaf).

Втім, за ці переваги групі довелося заплатити затягнутість сесій і заміною вокаліста. За наполяганням "London Records" Сай, чий вокал здався Гелфасу зайво агресивним, був звільнений, а мікрофон перейшов до Стіва Грімметту з "Grim Reaper". Ретельно відполірований "In Search of Sanity" чекав великий комерційний успіх. Альбом, що викликав хвилю захоплення, увійшов до національного Топ 40 і очолив спеціалізовані метал-чарти. На підтримку релізу "Onslaught" провели європейське турне у якості хедлайнерів, проте закінчення гастролей затьмарило заяву про відставку Грімметта. Замінити фронтмена був покликаний Тоні Про Хору, але "London Records" його кандидатура не влаштувала, і лейбл розірвав контракт. З півроку колектив ще тримався на плаву, а в січні 1991-го пішли Хіндер і Тротмен, і група розпалася.

Відродження команди відбулося в 2004 році, коли Грайс і Рокетт дізналися, що без їх відома вийшло перевидання "Power From Hell". Усвідомивши, що творчість "Onslaught" до цих пір затребуване, вони зв'язалися з Хіндером і кілерів і реанімували проект. П'ятим учасником групи став екс-гітарист "Mirror Mirror" Алан Джордан. У 2005-му закипіла робота над новим альбомом, а під кінець року після багаторічної перерви поновилися і концерти. Реліз "Killing Peace" був призначений на другий квартал 2006-го, проте зважаючи на деяких труднощів альбом вийшов у світ тільки в 2007-му.

Читате також

Реклама