Paul Weller

Британський музикант Пол Веллер уславився передусім, як фронтмен легендарної команди "The Jam". Народився він у графстві Суррей 25 травня 1958, а його справжнє ім'я - Джон Вільям Веллер. Вже з десяти років хлопець мріяв про власній групі, а в дванадцять випросив у батьків грошей на гітару. Через два роки Веллер відіграв свій перший публічний концерт.

У тому ж виступі брав участь гітарист Стів Брукс, з яким згодом був і заснований проект "The Jam". Група проіснувала близько восьми років і за цей час домоглася значного успіху. У 1982-му "The Jam" перебували на піку популярності, проте цей факт не завадив Веллера розпустити колектив і зібрати незабаром поп-орієнтований проект "The Style Council".

Нова команда виконувала соул, джаз, фолк-балади, а під кінець звернула вбік техно. Втім, всі ці експерименти не принесли Полу особливої популярності та платівки "Style Council" займали в чартах далеко не такі високі позиції, як це відбувалося з роботами "Jam". Справа закінчилася тим, що і ця група була розпущена, а сам Веллер залишився без будь-якого контракту.

Пару років про музиканта нічого не було чутно, але в 90-х, коли почав піднімати голову брит-поп, Пол повернувся в шоу-бізнес. Спершу він зібрав бенд "The Paul Weller Movement", з яким виконував на концертах пісні з репертуару "The Jam" і "Style Council", а потім випустив з ним сингл "Into Tomorrow". Ця нео-психоделічна композиція справила враження на британську публіку, і міньйон влучив у національний Топ 40. Потім пішли світовий тур і укладення контракту з фірмою "Go! Disks Records", на якій у 1992-му вийшов дебютний сольник Веллера. Альбом ознаменував повернення музиканта до сирого гітарного саунду, хоча місцями прозирало фанкові спадщина "Council". Так чи інакше, але роботу зустріли із захопленням, і диск вліз в гарячу десятку.

На наступний рік Пол закріпив свої позиції, видавши ще більш успішний лонгплей "Wild Wood", в записі якого прийняв участь гітарист "Ocean Color Scene" Стів Кредок. Альбом посів другу сходинку і приніс Веллера такі хіти як "Wild Wood" і "Sunflower". По закінченні гастролей вийшов концертний альбом "Live Wood", а в 1995-му Пол випустив студійник "Stanley Road". Цей альбом, на якому в якості гостя відзначився Ноель Галлахер, став найвищим досягненням Веллера - перше місце в чартах і тираж понад мільйон примірників.

Преса сипала хвалебними рецензіями, а багато брітпоппери поспішили проголосити Веллера своїм хрещеним батьком. Тисячоліття артист завершив цілком вдало, і обидві його наступні повнометражки побували на другому рядку національного хіт-параду. У 2001-му Пол випустив акустичний концертний альбом "Days Of Speed", що включав у себе і сольні номери і речі з епохи "Jam" і "Style Council". На наступний рік музикант знову опинився на вершині чартів з роботою "Illumination". У записі цього альбому Веллера допомогли Келлі Джонс з "Stereophonics" і Ноель Галлахер з Джемом Арчером з "Oasis". У 2004-му на світ з'явилася добірка каверів "Studio 150", до якої увійшли пісні Боба Ділана, Ніла Янга та інших, котрі справили на Пола вплив виконавців.

З черговим студійником "As Is Now" Веллер трохи здав свої позиції і, незважаючи на наявність таких хітів як "From The Floorboards Up", "Come On / Let s Go" і "Here s The Good News", диск зайняв всього лише четверту рядок. У 2006-му Пол випустив ще один концертний, "Catch-Flame!", А через два роки підготував свій дев'ятий сольник, "22 Dreams".

Читате також

Реклама