Peer Gunt

Група "Peer Gunt" з невеликого фінського містечка Коувола була зібрана в 1976 році з ініціативи гітариста Тімо Ніккі. У першу версію "PG" також увійшли басист Ваги Суопанкі і барабанщик Паулі Йоханссон. Протягом 70-х склад неодноразово змінювався, і за цей час у колективі перебувало чимало народу. Що стосується музики, то команда зробила ставку на більш важкий ритм-енд-блюз, а перші роки виконувалися в основному інструментальні речі.

У 1980-му тодішній ударник Рейма Саарінен відправився в армію, і в якості тимчасової заміни був узятий Тейо Еркінхарью. Однак цей тип, що отримав кличку "Твіст Твіст", грав на барабанах так потужно, що любитель гучного звуку Ніккі залишив його в групі назовсім. На самому початку 80-х "Peer Gunt" своїми силами випустили кілька синглів, але на цьому справа й застопорилося.

У 1981-му команда залишилася без басиста, і тривалий час Ніккі і Твіст Твіст репетирували удвох. Минуло майже півтора року перед тим як вакансію зайняв Тейо "Цуц" Кеттула, але зате тепер кадрове питання було надовго знято з порядку денного. У 1984-му "Peer Gunt" взяли участь у щорічній національної "battle of bands", і несподівано для самих музикантів їх помісь гучного бугі з "кулеметним" ритм-енд-блюзом вивела колектив на перше місце.

Статус переможців привернув до гурту увагу преси, а лейбл "Euros Records" запропонував випустити сингл. "Peer Gunt" не стали розмінюватися на дрібниці та погодилися на контракт тільки за умови, що відразу ж запишуть повнометражку. У 1985-му вийшов дебютний альбом, складений в основному з ранніх речей. На підтримку платівки "PG" зробили велику національну турне, протягом якого заробили славу самої дикої і гучної команди в історії фінського рок-н-ролу. В кінці року колектив знову опинився в студії, проте замість наміченого синглу був записаний міні-альбом "Through The Wall". Друга полнометражка, що вийшла влітку 1986-го, миттю злетіла на саму верхівку фінських чартів. Про групу тепер дізналися і за кордоном, і "Backseat" був перевиданий у ряді європейських країн, включаючи Англію. У той час "Peer Gunt" давали по 150 концертів на рік, причому частина з них проходила за межами Фінляндії.

У 1987-му команда випустила перший компакт-диск, "Good Girls Don t. ..", а, крім того, і перші два альбоми були перевидані на CD. Також наприкінці року вийшов міні-концертний альбом "Bartender". Популярність "Peer Gunt" продовжувала зростати, і група не тільки перемістилася з барів на великі майданчики, а й удостоїлася честі виступити в лондонському "Marquee".

Перші ознаки спаду намітилися в 1988-му, коли альбом "Fire Wire" на відміну від двох попередників не зайняв перший рядок фінських чартів (хоча і увійшов у Топ 10). Незабаром музичний клімат змінився, але "Peer Gunt" залишилися вірні своїм корінням, нарізаючи гучний, брудний рок-н-рол з блюзової основою. Протягом 90-х колектив випустив всього два альбоми, а живі виступи проходили в основному у маленьких клубах і барах. Втім, музикантів це мало турбувало, оскільки їх життя проходило під девізом, що містяться в одній з їх пісень, "I Don t Wanna be a Rock n Roll Star". Поступово концерти "Peer Gunt" стали відносно рідкісним явищем, проте час від часу у продажу з'являлися збірники, а також перевидання старих альбомів групи.

Лише в 2004-му колектив повернувся до повноцінної діяльності, і на наступний рік порадував слухачів новим студійним матеріалом. Як виявилося, музика "PG" все ще була затребувана, і перший же супутній сингл ("Backdoor Men") стартував на третьому рядку національних чартів. Тим дивовижніше було рішення Ніккі зібрати нову версію команди з бас-гітаристом Петрі "Пітом" Похьянніемі і барабанщиком Саулі "Сакко" Койвула. У вересні 2006-го цей склад приступив до концертної діяльності, а коли фани "Peer Gunt" звикли до новачків, група випустила черговий альбом. "Guts And Glory", також як і попередній опус, був зустрінутий тепло.

Читате також

Реклама