Pere Ubu

Свій стиль музиканти цієї команди з Клівленда (штат Огайо) визначили як "avant garage", тобто суміш авангарду з гаражним роком. Проект утворився в 1975 році після розпаду гурту "Rocket From The Tombs". В оригінальний склад "Pere Ubu" увійшли товстун-вокаліст Девід Томас, гітаристи Пітер Лафнер і Том Херман, басист Тім Райт, клавішник Аллен Рейвенстайн і барабанщик Скотт Краусс.

Свою діяльність колектив почав з випуску синглів "30 Seconds Over Tokyo" і "Final Solution", виданих на власному лейблі Томаса. Вже цими двома платівками "Pere Ubu" виділилися з рок-маси, в чому була немала заслуга відчайдушно завиває Девіда і любителя створювати звукові ефекти Аллена. У 1976-му група відіграла серію концертів у відомому нью-йоркському клубі "Max s Kansas City", а влітку того ж року вона зазнала перший удар. Лафнера, сильно підсів на наркотики, довелося звільнити, і через кілька місяців він помер.

Тим часом Райт перебрався в нововолновий проект "DNA", а його місце зайняв Тоні Маймоун. Третій сингл, "Street Waves", привів команду на лейбл "Blank Records" (підрозділ "Mercury"), де вона змогла випустити дебютний альбом. "The Modern Dance" продавався з рук геть погано, проте цей запис справила великий вплив на безліч колективів, що працювали в стилях пост-панк, нью-вейв і прог-рок.

"Pere Ubu" продовжили свої цікаві експерименти на "Dub Housing" і "New Picnic Time", після чого група розпалася. Вже через кілька місяців відбулося возз'єднання, але тільки на місці Хермана матеріалізувався Майо Томпсон з "Red Krayola". У 1980 році вийшов альбом "The Art of Walking", після чого команда дещо полегшила свій саунд. На підтримку платівки ансамбль багато гастролював, а в 1981-му був випущений концертний альбом "390 ° of Simulated Stereo". Перед записом "Song of the Bailing Man" Краусса змінив Антон Фьер, однак знову загострилася в колективі обстановка так і не розрядилася, і група розпалася вдруге. Томас зайнявся сольною кар'єрою, але так сталося, що коли в 1987 році він записував чергову платівку, йому допомагали кілька колишніх членів "Pere Ubu". У результаті проект був реанімований, та за участю гітариста Джима Джонса і барабанщика Кріса Катлера команда випустила альбом "The Tenement Year".

Ця робота разюче відрізнялася від попередніх своєю попсової спрямованістю. Наступна платівка була витримана у схожому ключі, а композиція "Waiting for Mary" навіть потрапила на MTV. Після "Cloudland" пішли Рейвенстайн і Катлер, причому перший з них взагалі зав'язав з музикою і перекваліфікувався у льотчики.

"Worlds in Collision" був записаний за допомогою колишнього учасника "Captain Beefheart" Еріка Дрю Фельдмана, однак цей товариш швиденько втік до Френка Блеку. Кадрові флуктуації на цьому не закінчилися, і після закінчення сесій "Story Of My Life" пішов Маймоун, а склад поповнили бас-гітаристка Мішель Темпл і клавішник Гаро Йеллін. Випустивши альбом "Ray Gun Suitcase", "Pere Ubu" хотіли згорнути свою діяльність, однак вийшов роком пізніше бокс-сет "Datapanik in the Year Zero" підстьобнув інтерес до творчості групи, і Томас знову направив свій корабель по хвилях шоу-бізнесу. У 1998-му в команду повернувся Херман, а новими членами "PU" стали клавішник Роберт Уілер і барабанщик Стів Мельман.

У тому ж році вийшов диск "Pennsylvania" і поновилися гастролі. Джонс через похитнулося здоров'я в турне не поїхав, але в наступних сесіях все ж таки прийняв участь. Під кінець тисячоліття колектив випустив пару концертник, "Apocalypse Now" і "The Shape of Things", а новий студійник вийшов тільки в 2002-му. "St. Arkansas" вийшов найбільш похмурим у всій дискографії "Pere Ubu". У 2005-му знову подав у відставку Херман, тому черговий альбом записувався за участю Кіта Молине.

Читате також

Реклама