Peter Hammill

Пітер Джозеф Ендрю Хеммілл народився 5 листопада 1948 року. За надходженні в Манчестерський Університет він разом з кількома іншими студентами організував групу "Van Der Graaf Generator", і музика так захопила його, що Пітер незабаром кинув навчання. Перша версія "VDGG" проіснувала недовго і наприкінці 1968-го розпалася. Хеммілл ж почав працювати в поодинці і приступив до запису сольного альбому.

На сесії він запросив деяких колишніх колег, і якось спонтанно вийшло, що платівка вийшла під ім'ям "Van Der Graaf Generator". Група продовжила роботу, але вже в 1971 році Хеммілл все-таки випустив альбом власного виробництва, складений з ранніх треків, не дуже підходили під командний формат.

Незабаром після цього "VDGG" розпалися вдруге, і Пітер зосередився на сольній кар'єрі. У 1974-му він випустив альбом "In Camera", на якому партії всіх інструментів виконав сам. Робота вийшла похмурій і включала в себе елементи авангарду, прогресиву та симфонічної музики. У тому ж році Хеммілл дебютував як літератор, випустивши книгу "Killers, Angels, Refugees" (його друге творіння на цьому поприщі, "Mirrors, Dreams, Miracles", вийшло в 1980-му).

У 1975-му Пітер придумав собі альтер его Ріки Надіра і передбачив навала панку альбомом "Nadir s Big Chance". У цей же період "Van Der Graaf Generator" отримав третє народження, але паралельно з роботою в групі музикант продовжував випускати диски під своїм ім'ям. Так у 1976-му вийшла добірка любовних пісеньок "Over", а в 1978-му з'явився двійник "The Future Now", на якому Хеммілл зайнявся електронно-семпловимі експериментами. Після чергового розпаду "VDGG" Пітер продовжував співпрацювати зі своїми колегами по команді, тому не дивно, що іноді звучання його платівок було аж надто "вандерграфовскім".

У 1979-му Хеммілл в ролі вокаліста засвітився на першому сольнику Роберта Фріпп. У тому ж році закінчилося довгострокове партнерство музиканта з фірмою "Charisma Records", і протягом 80-х його альбоми видавалися різними маленькими лейблами. Кращими роботами цього періоду вважаються "A Black Box" і "Sitting Targets", де Пітер вдало поєднав експериментально-авангардну і лірічіско-попсову складові своєї творчості.

У 1982 році Хеммілл з'явився в якості бек-вокаліста на четвертому альбомі Пітера Гейбріела, а 10 років по тому те ж саме повторилося на "Us". Також у середині 80-х Пітер почав співпрацювати з программером Полом Рідаут, завдяки чому на світ з'явилися такі електронно-орієнтовані платівки як "Skin", "And Close As This", "In a Foreign Town". У 1992 році Хеммілл заснував власний лейбл "Fie!", На якому виходили всі його наступні альбоми. Протягом 90-х роботи Пітера з'являлися регулярно, але більшість з них базувалося на баладному матеріалі, де голос музиканта супроводжувався звучанням акустичної гітари і електропіано.

З усіх альбомів того періоду варто відзначити оперу "The Fall of the House of Usher", вперше побачила світ у 1991 році (роботу над нею Хеммілл і його колишній колега по "VDGG" Кріс Джадж Сміт почали ще в 70-х). Згодом Пітер кілька переробив її і в 1995-му випустив як "The Fall Of The House Of Usher (Deconstructed & Rebuilt)". Незважаючи на солідний вік і перенесений в 2003 році серцевий напад музикант продовжував трудитися і в новому тисячолітті, а в 2005-му разом з Гаєм Евансом і Х'ю Бентоном знову привів у дію "Генератор Ван Дер Граафа".

Читате також

Реклама