Queen

Прообраз цієї великої команди з'явився в 1969 році. Гітарист Брайан Мей (р. 19 липня 1947) і барабанщик Роджер Тейлор (нар. 26 липня 1949) працювали в той час у групі "Smile", що грала психоделічний хард-рок. Після відходу тодішнього вокаліста Тіма Стаффелла на місце фронтмена був прийнятий Фарух Булсара, більш відомий шанувальникам року як Фредді Меркурі (р.

5 вересня 1946, Занзібар, у. 24 листопада 1991). Незабаром колектив змінив свою назву на "Queen", а через кілька місяців з появою басиста Джона Дікона (р. 19 серпня 1951) був сформований класичний склад. Поки хлопці закінчували навчальні справи, група в основному займалася репетиціями і час від часу давала концерти.

У 1972-му "Королеві" вдалося роздобути контракт від "EMI", а на наступний рік вийшов її дебютний альбом. Прямолінійний хард-рок, який звучав на платівці, привернув увагу критиків, проте публіка відреагувала мляво і навіть супутній сингл "Keep Yourself Alive" продавався з рук геть погано. Набагато смачніше виявився другий вініловий млинець. Композиція Фредді "Seven Seas of Rhye" пробила гарячу десятку, а сам альбом піднявся до п'ятого рядка британських чартів. На підтримку "Queen II" команда провела турне на розігріві у "Mott The Hoople", протягом якого вперше відвідала Америку.

Третя робота по стилістиці вийшла більш різноманітною: на "Sheer Heart Attack" метал сусідив з мюзик-холом, баладами, регтайм і карибськими ритмами. Альбом злетів на другу сходинку національного хіт-параду, і "Queen" відчули смак справжнього успіху. Після закінчення світового туру, який колектив провів у статусі хедлайнера, музиканти записали свій головний шедевр, "A Night At The Opera". Саме на цій платівці прозвучала знаменита міні-рок-опера "Bohemian Rhapsody". Пісня провела дев'ять тижнів на самій верхівці британських чартів, підштовхнувши продажу альбому до мультиплатиновим накладами. Тепер "Queen" перетворилися на справжніх суперзірок і закріпили цей статус роботою "A Day At The Races", за стилем та оформлення подібної з "A Night At The Opera".

Не менш успішними були і два наступні студійні альбоми, "News Of The World" і "Jazz". Перший з них містив дві речі, "We Will Rock You" і "We Are the Champions", взяті на озброєння спортивними уболівальниками, а другий приніс такі хіти як "Bicycle Race" і "Fat Bottomed Girls". Обидві платівки увійшли до гарячої десятки багатьох країн світу, так само як концертний 1979 року "Live Killers". На початку 80-х "Queen" ввели в ужиток синтезатори, і зробили розворот у бік фанк-і поп-року. З альбомом "The Game" група підкорила вершину "Billboard", проте вийшов в тому ж році саундтрек до фільму "Flash Gordon" не користувався великим попитом.

Північно-американська популярність команди швидко пішла на спад після виходу "Hot Space", але "Queen" не розгубилися і почали освоювати інші ринки, гастролюючи по Африці, Азії і Південній Америці. У себе вдома і в континентальній Європі колектив продовжував утримувати завойовані позиції, хоча у другій половині 80-х вийшло всього два студійника. У 1991-му команда викинула на ринок альбом "Innuendo", який очолив національний чарт (№ 30 у США). Ця робота стала останньою для Меркурі, який помер від СНІДу 24 листопада того ж року. Решта "квіни" згорнули свою діяльність, однак у 1995-му вийшла платівка "Made In Heaven", у створенні якої були використані записи Фредді, зроблені ним напередодні смерті. Офіційної заяви про розпуск групи так і не послідувало, хоча надалі діяльність її була припинена, а Мей і Тейлор зайнялися сольними кар'єрами.

На початку нового тисячоліття вони стали подумувати про реанімацію проекту, але Дікон відмовився брати участь в реюніон. Оскільки і багато шанувальників "Queen" не мислили команду без Меркурі, то коли в 2005-м Брайан і Роджер скооперувалися з Полом Роджерсом, вони використовували назву "Queen + Paul Rodgers". Що стосується оригінального "королівського" складу, то з його спадщини у 2004-му і 2007-му були випущені два концертника, що базувалися на матеріалі початку 80-х.

Читате також

Реклама