Queens Of The Stone Age

"Queens Of The Stone Age" утворилися на руїнах стоунер-групи "Kyuss". Після розпаду цієї команди гітарист Джош Хоммен якийсь час працював в "Screaming Trees", але потім організував власний проект, "Gamma Ray". Під цим ім'ям вийшла парочка синглів, але незабаром з'ясувалося, що ця назва належить німецькій металевої банді, і тому вивіску змінили на "Queens Of The Stone Age".

У 1998-му Хоммен за участю свого колишнього соратника Альфредо Хернандес і ряду сесійних музикантів випустив дебютний альбом. Робота була виконана в дусі "Kyuss", тому журналісти поспішили приклеїти колективу ярлик "стоунер", хоча сам Джош визначив творчість "QOTSA" як "робот-рок".

Незважаючи на те, що альбом вийшов на невеликому лейблі, на нього звернули увагу як радіостанції, які поставили в ефір пісню "If Only", так і преса (зокрема журнал "Rolling Stone" назвав "Queens Of The Stone Age" в числі кращих сучасних важких команд). Після закінчення сесій в складі групи з'явилися гітарист Дейв Кетчінг і ще один колишній колега Хоммена по "Kyuss", басист Нік Олівері.

Відігравши солідну кількість концертів, "Королеви" повернулися до студії і зайнялися підготовкою другого повнометражки. Хернандес на той час пішов, а в сесіях було задіяно велику кількість запрошеного з боку народу. Серед гостей також значилися вокаліст "Screaming Trees" Марк Ланеган і Роб Халфорд ("Judas Priest"). "Rated R" на відміну від дебюту вийшов більш спокійним, однак це не позбавило його від позитивних відгуків, а "Metal Hammer" навіть надав йому статус "альбому року". У 2001 році група взяла участь у знаменитому фестивалі "Rock in Rio", причому тут не обійшлося без скандалу. Нік Олівері, мабуть перегрівся на спекотному бразильському сонце, вийшов на сцену абсолютно голим, за що був заарештований місцевою поліцією.

У європейське турне "Queens Of The Stone Age" поїхали разом з Ланеганом. Передбачалося, що участь вокаліста в групі обмежиться гастролями, однак Марк залишився в складі і під час запису наступного альбому. На сесіях "Songs for the Deaf" також матеріалізувався всюдисущий Дейв Грол, який заявив, що йому дуже подобається творчість "QOTSA".

І хоча колишній ударник "Nirvana" і лідер "Foo Fighters" привніс у музику групи Гранжеві відтінок, Хоммен співтовариші намагалися дотримуватися власного стилю. Незважаючи на те, що назва платівки викликало обурення з боку глухих, робота виявилася комерційно успішною і отримала золотий статус, а пісні "No One Knows" і "Go with the Flow" надовго застрягли в ефірі MTV. Після чергових гастролей Хоммен вигнав Олівері, а Ланеган і Грол зайнялися своїми справами, так що до початку сесій "Lullabies to Paralyze" склад "QOTSA" значно оновився. Тепер у команді Джоша працювали Трой Ван Ліювен (гітара), Джоуї Кастілло (ударні) і Алейн Джоханнес (бас). Незважаючи на часті кадрові перестановки "королівська" популярність продовжувала рости, і "Lullabies to Paralyze" стартував на п'ятій сходинці "Billboard", а тираж диска тільки в перший тиждень продажів підібрався до стотисячний позначці.

Восени 2005-го в магазинах з'явився концертний альбом "Over the Years and Through the Woods" (в CD-і DVD-версіях), а нова студійна робота була заявлена до виходу влітку 2007-го. До цього моменту в складі знову сталися зміни, і новими членами "Queens Of The Stone Age" стали Майкл Шуман (бас) і Дін Фертіта (клавішні, гітара).

Читате також

Реклама